Вперше назва Балаково згадується 14 грудня 1762 року в Маніфесті Катерини II, згідно з яким старообрядцям, які колись бігли до Польщі, давався дозвіл на поселення між річками Великий та Малий Іргиз, де й знаходилася територія села. Тому саме старообрядців і вважають засновниками Балаково.
По-марійськи це означає «мітка на дереві, затес, деревна «лисина», по-удмуртськи – «дошка, тесина (обтесане дерево)», по-чуваськи – «знак, ознака, прикмета».
Довгий час Балаково входило до складу Маликівської волості, а з 1780 р., коли село Маликівка стало містом Волзького (Вольського), — Волзького (Вольського) повіту Саратовського намісництва, з 1798 — губернії.
