Назва походить від слова "лапа", тобто стопа. Плели їх з лику липи, в'яза, рокити, вересу і навіть берези. Залежно від матеріалу ноги мали різні назви: з рокити — верзні, з верби — верболози, з в'яза — в'язовики, з берести — берестяники. Нарядні ноги робили з в'язового рожевого лика.
Матеріал для виготовлення лаптей був завжди у майстра під рукою. Зазвичай ноги плели з лика, рідше – з кори верби та берести, і навіть кінського волосся. Ликом називають луб липи. Луб – внутрішня частина кори дерев, а також шматок, смуга такої кори.
ч. лапоть (лапоток, лапік) — низьке взуття, поширене в Східній Європі та на Русі за старих часів, і яке було в широкому вживанні в сільській місцевості до 1930-х років, сплетене з деревного лика (липові, в'язові, вербові) пеньки.
Чоботи, що відрізнялися від лаптей зручністю, красою та міцністю, для більшості кріпаків були недоступні. От і обходилися постолами. Про недовговічність плетеного взуття свідчить приказка: "У дорогу йти, п'ятеро ноги сплести".
