До сьогодні сильне переконання, що купувати вінчальну сукню з усіма аксесуарами (фата, туфлі, букет, прикраси) зобов'язаний наречений. Особливо завзято дотримуються цього звичаю жителі середньоазіатських країн, Кавказу. Так, батьки нареченого повинні підготувати абсолютно все оздоблення, приділивши окрему увагу прикрасам.
Наречений чи його батьки У середньоазіатських країнах і на Кавказі склалася думка, що обов'язок купівлі весільного вбрання нареченої має лягати на плечі нареченого та його батьків. Крім сукні, ними підбираються і прикраси нареченої, тобто вони повинні повністю вбрати наречену свого сина.
Згідно з прикметою, якщо наречений випадково побачить наречену ще до весілля у сукні, їхнє спільне життя буде нещасливим, повним сварок, непорозумінь і зрад. Такий шлюб буде недовгим, а може нареченій і взагалі не судилося вийти заміж за цього нареченого.
Історія цієї прикмети Багато століть тому вважалося, що наречений у жодному разі не повинен побачити наречену у весільній сукні до дня одруження. Інакше союз може розпастись дуже швидко. Думали, що наречені можуть посваритися ще до самого весілля, якщо хлопець застане дівчину у весільному образі.
