Поняття буття і небуття у своєму походження сягають міркувань давньогрецького філософа Парменіда. Парменід вперше звертає увагу на такий аспект будь-якого сущого як буття.
Загальновизнано, що у філософію термін «буття» ввів Парменід (VI – V ст. до н. е.), який у своїй поемі «Про природу» розділив його як би на два світи. Один – це світ чистої думки, нерухомий, непороджений і незнищенний і ніби відірваний від плинності, мінливості матеріального світу.
Таким чином, Стагіріт перший заговорив про буття не як про реальність, а як про абстрактне поняття. Одночасно поряд з буттям як поняттям він виділяє три сенси буття як існування: це актуальне буття, потенційне буття і буття з акциденції.
Парменід
| Парменід Елейський | |
|---|---|
| Період | Досократики |
| Основні інтереси | Метафізика |
| Значні ідеї | Буття |
| Вплинули | Ксенофан Колофонський піфагорієць Аміній |
