Основними джерелами рабства були війна і піратство (в своїх містах люди могли бути вільними громадянами). Зазвичай раби були чужинцями. Наприклад, в Афінах раби здебільшого не були афінянами, і, як правило, це були представники різних національностей.
Перетворитися на раба під час військового конфлікту між давньогрецькими полісами міг, в принципі, будь-яка вільна людина, якщо її візьмуть у полон. Далі він уже як раб міг бути проданий у Греції чи інших країнах. Рабство було нормою вже у гомерівський період.
Рабовласницькі відносини проникли майже всі верстви єгипетського суспільства. Рабами могли володіли навіть люди скромного соціального стану: пастухи, ремісники, торговці. Безсумнівно, дрібні рабовласники використовували своїх невільників як для особистих послуг, а й як безпосередніх виробників.
У давній Греції в рабство потрапляли ті, хто завинив перед законом або вчинив якийсь злочин, також рабами ставали за несплату боргів. Тоді місто Делос було великим центром торгівлі, куди сходилися купці з багатьох грецьких полісів, і навіть інших країн. Головним же товаром у Делосі були раби.
