Сумісництвом визнається виконання працівником у вільний від основної роботи час оплачуваної роботи у того самого (внутрішнє сумісництво) або в іншого (інших) наймача (наймачів) (зовнішнє сумісництво) на умовах іншого трудового договору (ч. 1 ст. 343 ТК).
Зовнішнє сумісництво передбачає виконання працівником трудових функцій в іншій організації. Тобто зовнішній сумісник – це працівник, який працює в іншого роботодавця за певною спеціальністю, професією, посадою, кваліфікацією за другим трудовим договором у вільний від основної роботи час.
Оформляють роботу за сумісництвом окремим трудовим договором, у якому зазначають, що робота не є основною. Сумісництво може бути внутрішнім, коли робота за сумісництвом і основна робота виконується в одного роботодавця, і зовнішнім – якщо роботи ведуться в різних роботодавців.
Відповідно до ст. 345 Трудового кодексу Республіки Білорусь (далі – ТК) тривалість робочого часу, що встановлюється наймачем для тих, хто працює за сумісництвом, не може перевищувати половини нормальної тривалості робочого часу, встановленої ст. ст. 111-114 ТК, якщо інакше. 111-114 ТК, якщо інше не встановлено ч.
