Гармо́ніка (лат. harmonica) – додатковий тон, який за частотою завжди вищий за основний то́н, причому строго кратно числам натурального ряду (тобто вищий за частотою у 2, 3, 4, 5 і більше разів). Разом з основним тоном гармоніки утворюють натуральний звукоряд.
ЗВУК = ОСНОВНИЙ ТОН + УСІ КРАТНІ ОБЕРТОНА Кожна вертикальна лінія – це гармоніка, перша гармоніка зазвичай називається основним тоном.
Гармоніки – це тривалі збурення або спотворення в електричній мережі, що мають різні джерела та прояви, як-от імпульси, перекоси фаз, кидки та провали, які можуть бути категоризовані як перехідні збурення.
Види: Сольні: гармоніка системи Ріхтера, тремоло, октавна, хроматична. Оркестрові: басова, акордова.
