У середині 1930-х у Ленінграді спочатку були заарештовано багато естонців, латишів, литовців, поляків, фін і німців. З весни 1935 р. з прикордонних районів на північному заході були примусово виселено місцевих жителів, основна частина з яких були фіни-інгерманландці.
Одним із драматичних епізодів Великої Вітчизняної війни стало виселення звинувачених у співпраці з ворогом народів з місць їх споконвічного проживання – всього постраждало близько двох мільйонів осіб: кримських татар та турків-месхетинців, чеченців та інгушів, карачаївців та балкарців, калмиків, німців та прибалтів.
У роки сталінського тоталітарного режиму депортаціям у СРСР зазнали: німці, поляки, корейці, українці, євреї, іранці, кримські татари, карачаївці, чеченці, інгуші, балкарці, калмики, курди, таджики, турки-месхітинці та ін.
Почавши з розкуркулювання і депортації соціального класу козаків та куркулів у 1930-е роки, в роки війни Радянський Союз став піддавати депортації такі етнічні групи, як корейці, німці, фіни, карачаївці, калмики, чеченці, інгуші, балкарці, кримські татари, турки-месхетинці та інші.
