Одним із видів нормативів допустимого впливу, що встановлюються для природокористувачів, є нормативи гранично допустимих викидів (ПДВ). Відповідно до п. 1 ст. 14 Федерального закону від 04.05.1999 № 96-ФЗ "Про охорону атмосферного повітря" (У ред.
Кількісно ПДВ визначається як добуток коефіцієнта розведення Кр забруднюючої речовини на значення ГДК цієї речовини у газі, що викидається в атмосферне повітря: ПДВ = Кр х ГДК. Під коефіцієнтом розведення розуміють обсяг чистого повітря, необхідний розведення викидається в 1 сек.
Дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря – це спеціальний документ, який встановлює гранично допустимі викиди та інші умови, що забезпечують охорону атмосферного повітря. Якщо цього дозволу у підприємства немає, його екологічні платежі збільшуються у 25 разів.
Цей показник встановлюють для стаціонарного джерела викидів з огляду на загальний вміст забруднюючих речовин у повітрі. У цьому джерело ні перевищувати встановлені екологічні нормативи. ПДВ вимірюється у грамах на секунду, але порівняння показників за тривалий період перетворюються на тонни/рік.
