Для удмуртів деякі гаї мають особливе значення: у них не можна рубати дерева, ламати гілки, збирати гриби та ягоди. Навіть ходити в них просто так не потрібно.
Суворо заборонялося рубати у священній гаю дерева, збирати ягоди та гриби, пасти худобу. Навіть гілки і сучки, що впали, можна було використовувати тільки в культових цілях – вони спалювалися на священному вогні. Сакральний зміст мали слова, що вимовляються у самій гаю і прилеглих місцях, – за лихослів'я могла загрожувати смерть.
В антропологічному відношенні удмурти ставляться до великої європеоїдної расі до її уральського варіанту, вятско-камського сублапаноїдного типу, для якого характерне переважання європеоїдних рис за наявності деяких монголоїдних ознак.
Удмурти дуже дбають про те, що подумають та скажуть про них інші. Дослідники відзначають їхню доброзичливість, терпимість, делікатність, сором'язливість, стриманість у прояві почуттів, яка доходить до скритності та замкнутості. Проте деякі історики зазначають, що удмуртський менталітет мав двоякий характер.
