Баба-Яга – персонаж слов’янської міфології та фольклору (особливо чарівної казки) слов’янських народів. Стара-чарівниця, наділена магічною силою. Відунка, перевертень.
У слов’янських міфах, з яких і з’явилися казки, Баба-яга була провідником між світами живих і мертвих. “Баба-яга насправді – це труп, за описом, у неї спина розкладена або спини зовсім немає, це напіврозкладений труп, а хатинка – це труна.
Так, Баба – яга – це померлий чоловік, мрець, і нею часто лякали дітей. За іншими відомостями, Баба – яга у деяких слов’янських племен – жриця, яка керувала обрядом кремації мертвих. Образ Баби – Яги бачиться таким, що належить одразу до двох світів – світу мертвих і світу живих.
Етимологічний словник Макса Фасмера вказує, що ім’я Яги споріднене з прибалтійськими словами, що позначають досаду, роздратування, щось противне, а також давньо-ісландським ekki – “скорбота”, “біль”. А найповніше образ Баби-яги в 1930-40-ті роки досліджував радянський фольклорист Володимир Пропп.
