Чоловік – “важливий генерал” (“товстий цей генерал”, “холоднокровний генерал”), князь N , друг і родич Онєгіна, “в боях понівечений”, і його за те “пестить двір”.
Любителі російської класичної літератури напевно читали “Євгенія Онєгіна”. Головна героїня, Тетяна Ларіна, за сюжетом була закохана в того самого Онєгіна. Як і будь-яка дівчина, вона марила про весілля з ним.
А було мені тринадцять років. Дійсно, селянських дівчат іноді дуже рано видавали заміж. Але дворянок “вивозили у світ”, тобто на прийоми та бали, тільки після 16-ти. Давайте займемося хронологією.
Кінець роману примітний тим, що Тетяна, живучи з чоловіком, представлена нам як жінка, яка добре контролює свої почуття. Цілком імовірно, у такому самоконтролі й самообмеженні вона й прожила все життя, а зустріч з Онєгіним була лише епізодом, коли на певний час старі почуття взяли гору над її самоконтролем.
