ГОРДИЙ , -ая, -ое; горд, горда́, гордо, гордо, горди і горди́. 1. Той, хто має почуття власної гідності, самоповаги.
Крім того, поведінка гордої людини проявляється в балакучості, цікавості, метушливості – у всьому цьому вона прагне показати себе, стати помітною. Священик Олександр Єльчанінов зазначає, що така людина задоволена собою, часто регоче, посвистує, наспівує, приклацує пальцями.
Гординя – це руйнівне почуття, яке отруює душу і робить людину малоприємною для дружнього спілкування. На неї не можна покластися, з нею не хочеться бути відвертою. Якщо приятель ділиться з ним своїми успіхами, гордовита людина одразу ж переходить до критики і применшення її заслуг.
