Автономність у психологічному розумінні можна визначити як таку собі соціально-психологічну якість, що дозволяє людині діяти незалежно від внутрішніх та зовнішніх установок, демонструючи здатність до самостійності, а автономія визначається як потреба у прояві цієї якості.
Здатність особистості діяти на підставі власних переконань, вміння діяти незалежно від думки інших, нехай навіть авторитетних людей чи групи, самостійно та незалежно вибирати мотивів, цілей, стилю поведінки тощо. людина – господар свого життя, себе, своїх ресурсів.
Автономія (ін. -грец. αὐτονομία букв. «самозаконня» ← αὐτος + νόμος) – самостійність, здатність або право суб'єкта діяти на підставі встановлених (зроблених, складених ним самим) принципів.
Автономне існування людини у природних умовах може бути добровільним чи вимушеним. Добровільна автономія – це ситуація, коли людина чи група людей з власної волі з певною метою на певний час переходить на самостійне існування в природних умовах.
