У РФ сайгаки мешкають у Північно-Західному Прикаспії: Астраханській області та Республіці Калмикії. Також у прикордонні з Республікою Казахстан регіони частково заходить ареал Волго-Уральської популяції. На 2018 рік у світі залишилося близько 120 000 особин.
Скільки зараз сайгаків у Казахстані?
Причина загибелі – пастерельоз. За результатами авіаобліку 2019 року, загальна чисельність сайгаків у Казахстані становить 334 400 особин, у т. ч. бетпакдалинської популяції 111 500 особин, уральської популяції 217 000 особин і устюртської популяції 5 900 особин.
Чому сайгак вимирає?
Через скорочення великих відкритих степових ландшафтів, розростання лісів і збільшення кількості населених пунктів ареал поширення сайгака скорочувався. Нині сайгак вважається видом, що перебуває на межі зникнення.
Для чого потрібні роги сайгака?
Тоді було налагоджено бізнес із полювання, скупки та переправлення рогів сайгака. Відправляються ці роги до Китаю, де їх широко використовують у східній медицині. Кажуть, там із них роблять настоянки, витяжки та порошки, які допомагають мало не від усього на світі: хвороб шлунково-кишкового тракту, коми, судом…”.
Яку функцію виконує ніс сайгака?
У сайгака великий опуклий ніс зі спрямованими вниз ніздрями. Ніс містить низку камер зі слизовими залозами для обігріву та зволоження. Це допомагає вдихати холодне і сухе повітря. Ніс також рятує під час потужних пилових бур – не забивається піщинками.
Якого року сайгака занесено до Червоної книги Казахстану?
Знайти сайгаків У 2002 році Міжнародна спілка охорони природи внесла сайгаків до Червоної книги, до категорії “ті, що перебувають у критичному стані”.
Де мешкають сайгаки в Казахстані?
– Наразі сайгаки [волго-уральської популяції в Казахстані] мешкають у Жанакалинському, Бокейординському, Жанібекському і Казталовському районах. За підрахунками 2019 року, чисельність сайгаків перевищувала 200 тисяч особин.
Скільки сайгаків у Росії?
Після розпаду Радянського Союзу, до 2008 року в живих залишилося, ймовірно, приблизно 50 000 особин сайгака, що належать до підвиду Saiga tatarica tatarica, які мешкають у Росії (Північно-Західний Прикаспій) і трьох областях Казахстану (Волго-Уральські піски, Устюрт і Бетпак-Дала).
