Головний висновок, до якого вона має дійти – під час вимовляння приголосних повітрю постійно щось заважає легко вистрибнути з рота: то зуби, то губи, а звук М взагалі виходить через ніс. Дайте малюкові дзеркальце – нехай він порівнює, як поводиться ротик, коли він по черзі вимовляє голосні та приголосні звуки.
Відмінність голосного приголосного в тому, що він складається тільки з голосу, а приголосний складається з голосу і шуму. Голосний звук можна проспівати: ААААА, УУУУ, ЕЕЕЕЕ. Поголосний проспівати не вийде. На голосну літеру падає наголос, тобто одне з голосних у слові вимовляється чіткіше і тягучіше.
Маленькі братики співають то-о-о-о-ненькими голосочками. Проспівайте високим голосом: Я, Е, Ю, І, Е (та сама мелодія, але на одну-дві октави вище). Проспівуючи, показуйте літери на картках. Ці пісеньки допоможуть дітям запам’ятати голосні на слух.
Цікаво, що твердість чи м’якість приголосного пов’язана з тим, яка голосна буква за ним іде. Якщо після приголосного стоять літери, що позначають твердість звуку (а, о, у, и або е), він буде твердим, а якщо літери, що позначають м’якість (я, е, е, ю, і або ь), – м’яким.
